Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте
Видимость
открытое
Популярность:
У сообщества нет огня Прометея
Домен:
club79630620
Описание
Филиал "Я ненавижу быдло гопов» - теперь собственность авторитетных людей из ОПГ Рыбнослободские. Рыбнослободские-хозяева всего интернета, и очка всех админов ЯНГБУГИ.. Omertà 🤞
![БАГВА&РИЗИНО. Група для жителів сіл Багви і Ризина. або для тих хто там хоч раз був)))))))
Багва́ (до 1918 року Бава-Серебряна) — село в Україні, Маньківському районі Черкаської області, центр сільської ради, якій також підпорядковане село Улянівка. У селі мешкає 583 чоловіка (2001).
На території Багви виявлено залишки поселення черняхівської культури II-V століть нашої ери.Зміст [сховати]
Історія
Село відоме з середини XVIII століття, але річка Багна згадується за століття перед тим, у 30-х роках XVII століття. Якщо воно засноване біля багнистої місцевості, то від цього й могла виникнути назва. Але є й інша версія, що село походить від прізвища козака Бава, який першим поселився тут зі своїм зятем Серебряним. До 1918 року село мало назву Бава-Серебряна.
Важливою історичною подією був бій біля річки Багва вночі 19 січня 1655 року. У долині між двома пагорбами билися протягом чотирьох днів численні татарські, польські, російські війська та загони Богдана Хмельницького. Ця битва ввійшла в історію як «Дрижипільська».
У 1764 році в Багві сокальським протопопом Левом Пліскевичем освячена дерев'яна церква святителя Христового Миколая.
У 1775 році в селі було «141 дворів і хат».
У 1795 році Багва належало графу Потоцькому. В «Интабулярных ведомостях о принадлежности сел графу Потоцкому» 1795 року записано, що на той час у Багві значилося« крестьян: мужчин 188, женщин 142, домов 103. »
Воно було в оренді в поміщиці Павлини Чарковської. На цей час у селі було 3174 десятини землі.
У 1830 році землі села Багва й 360 «ревізійних душ» належали польському землевласникові Олександрові Чарковському. Дослідник Лаврентій Похилевич у 1864 році занотував:« Багва, село при истоках ручья того же имени, в 5-ти верстах от села Ризина. Жителей обоего пола 1042, земли 3174 десятин. Принадлежит Наплине Чарковской (латинского исповедания. Ей принадлежит половина Жашкова).
Церковь Николаевская, деревянная, 6-го класса; земли имеет 39 десятин; построена неизвестно в каком году. »
У 1900 році село з довколишніми землями — 2485 десятин належало поміщику Веніаміну Івановичу Баскакову, було 288 дворів, 866 чоловіків, 819 жінок. На той час тут діяла православна церква, була каплиця, церковноприходська школа, винокурня, 6 вітряків та два водяних млини, аптека, хлібний магазин.
У 1929 році створено два колгоспи — ім. Паризької Комуни та ім. Т.Шевченка (керівники П. Й. Гончар, Т. В. Кирилюк). Господарство мало трактор «Фордзон», 400 коней, 80 волів, 150 плугів і культиваторів, 3 молотарки. Організована молокоферма, де стояло біля ясел 50 корів. Першими доярками були Сокіл Ольга та Юрченко Одарка, а трактористами — Залізний Терешко і Вузівський Іван.
200 жителів села брали участь у Другій світовій війні, 84 із яких загинули, 93 відзначені орденами і медалями. 5 березня 1944 року під час прориву фронту в ході Умансько-Батошинської операції село було відвойоване у нацистів військами Червоної армії.
Ри́зине — село в Україні, в Звенигородському районі Черкаської області, центр сільської ради. Населення — 1093 чоловік.
Історія
Село відоме з першої половини 17 століття. Його жителі брали участь у Коліївщині 1768 року. Під час своєї першої подорожі по Україні в 1845 — 1847 роках в Ризиному перебував Тарас Шевченко.
552 мешканця села брали участь у боях Другої світової війни, 215 з них загинули, 137 нагороджені орденами й медалями. Уродженцю села В. С. Гришку присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Станом на початок 70-х років ХХ століття в селі розміщувалась центральна садиба колгоспу В. С. Гришка, за яким було закріплено 2,5 тисяч га сільськогосподарських угідь, в тому числі 2,3 тисячі га орної землі. Виробничим напрямком господарства був зерново-тваринницький.
Також на той час працювали середня, восьмирічна і початкова школи, будинок культури з залом на 450 місць, 2 бібліотеки з фондом 16,7 тисяч книг, фельдшерсько-акушерський пункт т](https://sun9-34.userapi.com/impg/c9191/g6315997/d_e56e6d1f.jpg?quality=96&as=32x32,48x48,72x72&sign=fac3b93998b0f27a5b9e0e8b1b129c0e&u=morBkBy2GsH2GXRsJ-OSt13VjxZYR1_tI4Q1dT73xzw&cs=480x480 "БАГВА&РИЗИНО. Група для жителів сіл Багви і Ризина. або для тих хто там хоч раз був)))))))
Багва́ (до 1918 року Бава-Серебряна) — село в Україні, Маньківському районі Черкаської області, центр сільської ради, якій також підпорядковане село Улянівка. У селі мешкає 583 чоловіка (2001).
На території Багви виявлено залишки поселення черняхівської культури II-V століть нашої ери.Зміст [сховати]
Історія
Село відоме з середини XVIII століття, але річка Багна згадується за століття перед тим, у 30-х роках XVII століття. Якщо воно засноване біля багнистої місцевості, то від цього й могла виникнути назва. Але є й інша версія, що село походить від прізвища козака Бава, який першим поселився тут зі своїм зятем Серебряним. До 1918 року село мало назву Бава-Серебряна.
Важливою історичною подією був бій біля річки Багва вночі 19 січня 1655 року. У долині між двома пагорбами билися протягом чотирьох днів численні татарські, польські, російські війська та загони Богдана Хмельницького. Ця битва ввійшла в історію як «Дрижипільська».
У 1764 році в Багві сокальським протопопом Левом Пліскевичем освячена дерев'яна церква святителя Христового Миколая.
У 1775 році в селі було «141 дворів і хат».
У 1795 році Багва належало графу Потоцькому. В «Интабулярных ведомостях о принадлежности сел графу Потоцкому» 1795 року записано, що на той час у Багві значилося« крестьян: мужчин 188, женщин 142, домов 103. »
Воно було в оренді в поміщиці Павлини Чарковської. На цей час у селі було 3174 десятини землі.
У 1830 році землі села Багва й 360 «ревізійних душ» належали польському землевласникові Олександрові Чарковському. Дослідник Лаврентій Похилевич у 1864 році занотував:« Багва, село при истоках ручья того же имени, в 5-ти верстах от села Ризина. Жителей обоего пола 1042, земли 3174 десятин. Принадлежит Наплине Чарковской (латинского исповедания. Ей принадлежит половина Жашкова).
Церковь Николаевская, деревянная, 6-го класса; земли имеет 39 десятин; построена неизвестно в каком году. »
У 1900 році село з довколишніми землями — 2485 десятин належало поміщику Веніаміну Івановичу Баскакову, було 288 дворів, 866 чоловіків, 819 жінок. На той час тут діяла православна церква, була каплиця, церковноприходська школа, винокурня, 6 вітряків та два водяних млини, аптека, хлібний магазин.
У 1929 році створено два колгоспи — ім. Паризької Комуни та ім. Т.Шевченка (керівники П. Й. Гончар, Т. В. Кирилюк). Господарство мало трактор «Фордзон», 400 коней, 80 волів, 150 плугів і культиваторів, 3 молотарки. Організована молокоферма, де стояло біля ясел 50 корів. Першими доярками були Сокіл Ольга та Юрченко Одарка, а трактористами — Залізний Терешко і Вузівський Іван.
200 жителів села брали участь у Другій світовій війні, 84 із яких загинули, 93 відзначені орденами і медалями. 5 березня 1944 року під час прориву фронту в ході Умансько-Батошинської операції село було відвойоване у нацистів військами Червоної армії.
Ри́зине — село в Україні, в Звенигородському районі Черкаської області, центр сільської ради. Населення — 1093 чоловік.
Історія
Село відоме з першої половини 17 століття. Його жителі брали участь у Коліївщині 1768 року. Під час своєї першої подорожі по Україні в 1845 — 1847 роках в Ризиному перебував Тарас Шевченко.
552 мешканця села брали участь у боях Другої світової війни, 215 з них загинули, 137 нагороджені орденами й медалями. Уродженцю села В. С. Гришку присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Станом на початок 70-х років ХХ століття в селі розміщувалась центральна садиба колгоспу В. С. Гришка, за яким було закріплено 2,5 тисяч га сільськогосподарських угідь, в тому числі 2,3 тисячі га орної землі. Виробничим напрямком господарства був зерново-тваринницький.
Також на той час працювали середня, восьмирічна і початкова школи, будинок культури з залом на 450 місць, 2 бібліотеки з фондом 16,7 тисяч книг, фельдшерсько-акушерський пункт т")
