Клининг СПБ Мойка мытье окон Уборка квартир+дома
Блокировка:
Нет ограничений
Верификация:
Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте
Видимость
открытое
Популярность:
У сообщества нет огня Прометея
Домен:
club119865663
![Екоанархізм (Зелений Анархізм): теорія, практика. (з Вікі) Початок зеленому анархізму було покладено в першу чергу працями індивідуалістського анархіста і трансценденталіста Генрі Девіда Торо. У своїй книзі Walden він захищає ідеї «справжнього життя» (англ. Simple living) і самодостатності серед природи на противагу розвитку індустріальної цивілізації[2]. Наприкінці XIX століття виникає анархістський натуризм, що поєднав в собі ідеї анархізму та натуристської філософії[3][4]. Головним чином дані ідеї набули поширення в колах анархо-індивідуалістів[2][5] в Іспанії[2][3][4], Франції[2][6] та Португалії[7].
Істотно вплинули ідеї Генрі Девіда Торо[2], Льва Миколайовича Толстого[3] і Елізе Реклю[8]. Анархо-натуризм виступав за вегетаріанство, вільну любов, нудизм, екологістський світогляд в рамках і поза межами анархістських груп[3][5].
Зелений анархізм містить в собі елементи різних взаємопов'язаних політико-філософських теорій і соціальних рухів, таких як анархо-примітивізм, глибинна екологія, соціальна екологія, фемінізм, пост- і антилефтізм, ситуаціонізм, сюрреалізм, неолуддизм, антиіндустріалізм і ідеали мисливців-збирачів.
Незважаючи на те, що зелений анархізм розвивав ідеї, які були присутні в діяльності луддитів і працях Жан-Жака Руссо, коли виник примітивізм, на нього мали безпосередній вплив роботи теоретиків марксистської Франкфуртської школи Теодора Адорно і Герберта Маркузе; антропологи Маршалла Салінса і Річард Лі Боршея; та інші особистості, такі як Льюїс Мамфорд, Жан Бодрійяр і Гарі Снідер (Gary Snyder)
Багато прихильників зеленого анархізму і примітивізму розглядають Фреді Перлмана як сучасного предтечу своїх ідей.
Серед відомих сучасних авторів, які дотримуються тих чи інших напрямків в зеленому анархізм називають Дерріка Дженсена (англ. Derrick Jensen), Джорджа Драффана, а також Джона Зерзана; Мюррея Букчина, що позитивно ставиться до технологічного розвитку; та ін., включаючи Алана Картера[9] і Стюарта Девідсона[10].](https://sun9-51.userapi.com/s/v1/if1/ejgB_ioL2SjVsCsjxEOjY0PVxwftMFiydyHcZFM_efe57GKOhZ9L2FGF-VyZycL3FfilTQ.jpg?quality=96&crop=178,29,541,541&as=32x32,48x48,72x72,108x108,160x160,240x240,360x360,480x480,540x540&ava=1&cs=480x480 "Екоанархізм (Зелений Анархізм): теорія, практика. (з Вікі) Початок зеленому анархізму було покладено в першу чергу працями індивідуалістського анархіста і трансценденталіста Генрі Девіда Торо. У своїй книзі Walden він захищає ідеї «справжнього життя» (англ. Simple living) і самодостатності серед природи на противагу розвитку індустріальної цивілізації[2]. Наприкінці XIX століття виникає анархістський натуризм, що поєднав в собі ідеї анархізму та натуристської філософії[3][4]. Головним чином дані ідеї набули поширення в колах анархо-індивідуалістів[2][5] в Іспанії[2][3][4], Франції[2][6] та Португалії[7].
Істотно вплинули ідеї Генрі Девіда Торо[2], Льва Миколайовича Толстого[3] і Елізе Реклю[8]. Анархо-натуризм виступав за вегетаріанство, вільну любов, нудизм, екологістський світогляд в рамках і поза межами анархістських груп[3][5].
Зелений анархізм містить в собі елементи різних взаємопов'язаних політико-філософських теорій і соціальних рухів, таких як анархо-примітивізм, глибинна екологія, соціальна екологія, фемінізм, пост- і антилефтізм, ситуаціонізм, сюрреалізм, неолуддизм, антиіндустріалізм і ідеали мисливців-збирачів.
Незважаючи на те, що зелений анархізм розвивав ідеї, які були присутні в діяльності луддитів і працях Жан-Жака Руссо, коли виник примітивізм, на нього мали безпосередній вплив роботи теоретиків марксистської Франкфуртської школи Теодора Адорно і Герберта Маркузе; антропологи Маршалла Салінса і Річард Лі Боршея; та інші особистості, такі як Льюїс Мамфорд, Жан Бодрійяр і Гарі Снідер (Gary Snyder)
Багато прихильників зеленого анархізму і примітивізму розглядають Фреді Перлмана як сучасного предтечу своїх ідей.
Серед відомих сучасних авторів, які дотримуються тих чи інших напрямків в зеленому анархізм називають Дерріка Дженсена (англ. Derrick Jensen), Джорджа Драффана, а також Джона Зерзана; Мюррея Букчина, що позитивно ставиться до технологічного розвитку; та ін., включаючи Алана Картера[9] і Стюарта Девідсона[10].")
